* * *
Не розуміючи,
Не роздумуючи,
Не роздмухуючи,
Полюбила полум’я:
Розгадаєш – погасиш,
Покорчишся – згориш.
Стала навпроти й кажу:“Мені холодно.
Хрест мій – на дрова, в жертовні дари
Візьмеш?”
В зіницях моїх віддзеркалившись,
Весело й грізно танцює вогонь,
Лінзи облизує:“Пізно розкаялась.
Трішечки трісок з дарунку твого”.
От потрощило якимись копитами,
Доки тримала його на спині.
Я витривала, і вже не розпитую,
Що ж і куди ж тепер нести мені.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.