* * *
Зривається й мчить світ за очі собака,
І лагідна кицька надривно кричить –
Сьогодні відлига, – і хочеться плакать
Від того, що мучить судомно вночі.
Від того, що вогко, від того, що темно,
Від того, що мариться в лінзах води.
А пальці намацали дірку в кишені –
І як їх не стримуй, все лізуть туди.
Із драного шмаття, із древньої твані
Штовхаються юні колінця трави.
І блякне зимове складне вишивання
Від дальнього подиху квітів живих.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.