БЕРЕЗНЕВІ ЕЛЕГІЇ
I
В тяжкопостному місяці марті
Це кохання нарешті мине.
І твоя насторожена мати
Привітати не схоче мене.
То ж злиденно,
як після хвороби,
зробиш крок,
потім два,
потім три –
і, нарешті, з четвертої спроби
відштовхнеш –
і підхоплять вітри.
Не відстоюй того, що не варто,
Коли втрачено це головне.
І сльотою старечого марта
Кропить нечисть тебе і мене.
II
Пишу тобі, Наталю, до Італії.
У нас тепер сніги по гені талії.
А хто, як я, не виріс, тим до талії,
Та ще й сніги не просто так – підталіїї.
А що ж то зараз робиться в Дубровиці?
Ти не тримай таких думок в серединці,
Бо ностальгія – лиш дурна хвороба ця,
Що буде заважати зосередиться.
А ми про тебе думаєм і молимось,
А ми і боїмось, і хочем вірити,
Що недаремно сили свої й молодість
На іноземні витратиш квартири ти.
III
А мати чекає в гості
І сипле в салат коляндру.
І мрії, як завше, прості –
Аби все було до ладу.
У неї мороки – роки.
А діти такі тендітні
Березовим бродять соком,
Щоб якось розкритись в квітні,
Щоб якось розвитись в маї,
Та це буде так нескоро.
А вітер гілки ламає,
Березову морщить кору.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.