Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА
АРХІЛОХ
Небо – мій дім. Догорає ватра.
Тихо у глеку гойдається дно.
П’є Архілох, посивіло і спрагло,
Неперебовтане синє вино –
Те, від якого погасне втома,
І корабель уповільнить лет…
Небо мій дім, і я майже вдома,
Більше не воїн і не поет.
***
© Оксана Кішко-Луцишина. Всі права застережені.