Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА

АРХІЛОХ

Небо – мій дім. Догорає ватра.
Тихо у глеку гойдається дно.
П’є Архілох, посивіло і спрагло,
Неперебовтане синє вино –

Те, від якого погасне втома,
І корабель уповільнить лет…
Небо мій дім, і я майже вдома,
Більше не воїн і не поет.

***

© Оксана Кішко-Луцишина. Всі права застережені.