Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА

РІЧКОВИЙ БОГ

Солодка і зла, наче смерть від води,
Ламка безнадія руйнує сліди,

Стискаючи карк річкового кільця,
Мов пастка, мов сутінь на плечі плавця.

Не хочу, не буду, не треба борні,
Це марні зусилля, це рухи смішні,

Однаково десь у пругкій течії –
Господь, що печеться о чада свої.

На теплому дні річкової трави –
Господь, що підхопить, пливи-не пливи.

Мій Господи з мушлями у бороді,
Я йду по воді, я іду по воді

***