Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА

* * *

Немите капище скляне,
Підсвічники порожні.
Вірш не продовжує мене,
Бо ми уже тотожні.

У склі, в імлі тужавих зір
Не плачеться без рими…
Мовчать і простір, і папір,
І я мовчу між ними.

***