Оксана КІШКО-ЛУЦИШИНА

* * *

Шукав – між вовків і мряки,
Шукав, щоб сказати: вдвох.
А потім я довго плакав
Упавши в затихлий мох,

І чуючи збитим тілом,
Як зорі ганяють м’яч…
Кому воно все потрібне,
І вірші, і мох, і плач?!

***