МАЙСТЕР*
Одного разу в таверні “Русалка”
Він розповів Джонсону-Громовержцю,
Повному по вінця (благословення
Лозам та гронам!),
Як у коствулдському заїзді,
Він зустрів справжнісіньку Клеопатру,
Що любила мідника й про спасіння
Знать не хотіла;
Як він від слуг сера Томаса Льюсі
В рівчаку ховався й, змоклий до нитки,
Раннього ранку підслухав сповідь
Циганки Джульєтти;
Як у Бенксайді хлопчик мав утопити
Кошенят – і не міг, і тоді з презирством
Сестра його, мала леді Макбет,
Їх кинула в Темзу;
Як у Стратфорді у неділю
Витягли з річки усім відому
Офелію, тиху та співчутливу
Бідну причинну.
Так, розвозячи тонким довгим пальцем
Краплі вина по широкому столі,
Виливав Шекспір душу, аж поки ранок
Увійшов у двері.
Прокидався Лондон. Усі поспішали
В справах нагальних, і він подався
Разом із людом, ніким не знаний,
Та все вже знав він!
***
* Вірш побудований на реальних подіях із життя молодого Шекспіра
© Максим Стріха. Всі права застережені.