КОЛИ ЗЕМЛЯ ДОПИШЕ ОСТАННЄ ПОЛОТНО…
Коли Земля допише останнє полотно,
А критик наймолодший згниє в труні давно,
Дадуть і нам, нарешті, для відпочинку час,
А там Господь покличе до праці знову нас.
Зведе Він доброчесних на горяний бескет,
Вкладе до рук їм пензлі – хвости ясних комет.
Вони там Магдалину, Петра й Павла святих
Побачать – і напишуть натури просто їх!
Господу Усіх Сумлінних, і тільки Він один,
Оцінить по заслугах доробок цих годин:
Не ради зиску й слави ми вирушали в путь,
Жадаючи збагнути у кожній речі Суть!
***
L’ENVOI
When Earth’s last picture is painted and the tubes are twisted and dried,
When the oldest colours have faded, and the youngest critic has died,
We shall rest, and, faith, we shall need it – lie down for an aeon or two,
Till the Master of All Good Workmen shall put us to work anew!
And those that were good shall be happy: they shall sit in a golden chair;
They shall splash at a ten-league canvas with brushes of comets’ hair;
They shall find real saints to draw from – Magdalene, Peter, and Paul;
They shall work for an age at a sitting and never be tired at all!
And only the Master shall praise us, and only the Master shall blame;
And no one shall work for money, and no one shall work for fame,
But each for the joy of the working, and each, in his separate star,
Shall draw the Thing as he sees It for the God of Things as They Are!
***
© Максим Стріха. Всі права застережені.