ТОПОЛI
Тополi мокнуть за вiкном
Без даху i без парасолi,
Двi впертi постатi i долi,
Невтiшнi днем, незвабнi сном
Стоять в зажурi двi тополi.
Тополi мокнуть за вiкном.
Зiткала осiнь полотно
З їх листя, та дерева й голi
Гордять здаля на видноколi,
До неба прагнуть, а воно
На чорнiм тлi жаги до волi
Неспинно сiє толокно.
Чи назавжди похмурі днi? —
Аж серце стислося від болю.
Когось нагадують менi
Отi примари двi cумнi…
Надворi мерзнуть двi тополi.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.