* * *
Линяє день, хова жаркi лабети,
Зринають стогоном далекi поїзди,
Я випалю останню сигарету
Й з тобою попрощаюсь назавжди.
Завислий гуркiт кволого трамваю
Серед будинків тане через мить.
Продовження в цiй п'єсi вже немає,
Хоча сюжет нас трохи ще спiльнить.
Не руш його, не згадуй з кимось всує, —
Безглуздям був би будь-який реторт,
Залишене i взяте балансує,
Ось тiльки в скронях чую дискомфорт.
Ось тiльки власнi кроки в вуха гатять,
Ось тiльки під грудьми сильніше ссе,
I щось iще хотiлося б сказати,
Хоча вже нiби й сказано усе.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.