ТАК САМО
Пройдуть роки i правнук мiй
Так само вийде в нiч
I стане в тишi голубiй
Iз самотою вiч-на-вiч.
Спаде туман у нього з вiй,
Та не тягар з плечей
В задумi сизiй, вiковiй
Над сутнiстю речей.
Збентежить зоряна яса
Його, як i мене,
Так само вiчнicть i краса
Уяву сколихне.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.