* * *
Це лиш початок — не кінець,
Бо є ще мрії, друзі, справи,
Ще заскрипить мій олівець,
Ще зазвучать мої октави.
А як не буде олівця, —
Візьму я пісню у дорогу.
Не скрижаніли ще серця,
Ще нас кохають, слава Богу.
Коли не стануть і любить
І йти у мандри вже не зможу, —
Думками й серцем буду жить
Одним Тобою, Боже.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.