СЛОВА
Зіркою, квіткою, мрією, вишнею —
Всім ти для мене була.
Та не дива,
Що линяють слова,
Та не дива,
Що зникають слова —
Стала ти просто "колишньою" —
Фабула ця не нова…
Там десь епітет ураз, блискавично,
Взяв та й безжалісно зник,
Перекотились перлини лексичні
З мого життя у словник.
То не біда, бо до втрат я звикаю,
(Слів, як колось після жнив),
Сутність збагненна і пекла і раю,
Важко узріти лиш, як помирає
Образ, що в слові тім жив.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.