ПІСНЯ
Я не журюся й тим більше не плачу,
Та, коли гляну на зорі нічні,
Часто між ними холодними бачу
Очі твої сумні.
В душу закрадеться спогадів зграя:
Стільки тепла — не зумів зберегти.
Чому пройшов я повз тебе, — не знаю,
Де тепер зараз — не відаю — ти.
Як би не випало долю шукати.
Де б не водив мене вітер надій,
Знаю, скрізь буде зі мною блукати
Погляд зажурений твій.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.