ПОЕЗІЯ
Свідомий я —
Мене ти не облишиш
Ні думкою, ні словом,
Ні теплом.
Хвилини кулями
Крізь мозок в небо
Свищуть
І розлітаються
Розбитим шклом.
Це правда, так,
Що жив я не для тебе,
А задля чогось меншого й земного,
Та станеш ти,
Як виникне потреба
Перед людьми, за мене, — й перед Богом.
Коли згублюсь
В космічнім суголоссі,
Спалюсь в шаленім
Ритмові зірок —
Розкажеш ти,
Як я різноколоссям
Плекав зерно,
Відмірював свій строк.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.