Edwin Arlington Robinson (1869-1935) в перекладі В. Кикотя

Коли виходив Корі за поріг,
Вся вулиця збігалася дивитись
На джентльмена з голови до ніг,
То був шляхетний, благородний витязь.

Й здавалося, скромнішого нема,
На посмішку був щедрий і на милість,
Вітався першим чемно з усіма,
Як він ішов — усе довкіл світилось.

І був багатшим він від короля
І мав всебічний розвиток і вишкіл,
Ми заздрили за все те, що земля
Йому дала і дав йому Всевишній.

З’їдала нас робота, біготня,
Кляли ми хліб черствий і спину гнули,
А Річард якось сонячного дня
Вернувшись в дім, пустив у серце кулю.

***

© Валерій Кикоть. Всі права застережені.