* * *
я у мріях про тебе за хмари лечу
помічаю раніш непомітне
я пізнаю тебе по нічному дощу
і по сонцю що вранці розквітне
твої риси постануть з гладіні морів
з голубої небесної вати
я прийшов у цей світ вічних втрат і дарів
щоб тебе у собі відкривати
………………………………………………
я не вірю що ми тут блукаєм дарма
що це збіг чи якась випадковість
що усі замете прагматична зима
рудименти під назвою совість
і щоб я пам’ятав те що смерті нема
на мій подив комусь на утіху
гілка вишні за комір немов жартома
мені кине іскристого снігу
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.