БІЛЯ РІЧКИ
Кількома мазками акварелі
Ранок знову літній день почав,
Я чекав на вохру і пастелі,
Я чекав і трепетно мовчав.
Я бродив прозорою водою,
Коли роздум ліг мені до ніг:
Повінчав я сам себе з бідою,
Бо Творець зробити це не міг.
Я любив нового дня світання,
А тепер, тепер — і поготів,
Серед фарб, і хвиль, і хвилювання
Я бродив і жити я хотів.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.