* * *
О, як же в тебе увійти —
Не з ходу чорного, а в арку,
Щоб повноводим було ти,
Щоб не ховатися за чарку,
Щоб обійти байдужу сить
Дорогою аж попід хмари,
Щоби не гнутись, не просить,
Не піддаватись згубним чарам,
Не забирати, не ділить
Цей світ на праведних і грішних,
І над минулим сліз не лить,
Не спрощувать себе до інших…
Збагну я десь перед кінцем,
Як син останній у Адама,
Що краще бути деревцем
І годувати всіх плодами.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.