* * *
Давай поділимо на двох
Це дивне літо сумовите,
Нам більше нічого ділити,
Угоду цю освятить Бог.
І дар, що схвально він несе, —
Не перстень, не коштовна брошка,
А синя степова волошка,
Тобі пасує над усе.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.