* * *
Ваші очі, мов айстри вечірні,
Мов дві ягоди — ваші уста,
На стіні тануть полум’я тіні,
Ваша кава терпка і густа.
У вас посмішка тиха і мила,
І красива і ніжна рука,
Я відчув тут, як душу стомила
Днів шалених самотність важка.
І зазнала душа супокою
В ореолі стрункої свічі,
Я придумав вас саме такою
Та згубив свого серця ключі.
За вікном вітер жалібно плаче,
Програють вам стократно усі,
Ваша кава смачна і гаряча,
Але я вже замовив таксі.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.