* * *
чи то це настрій чи самотність
чи то хвороба край вікна
скоріше все ж бо неповторність
хвилини вічності і дна
о як же я тебе люблю
моя самотносте проклята
лизнути б ще якогось ката
вклонитись іншому нулю
волати б тенором і басом
і оскотинитись до сліз
нести у місто власне м’ясо
і продавать душі вдовіс
шукати свіжої причини
життя вважати за арешт
на кому око відпочине
його той виколе урешт
і колупать давно забуте
і сіять сніг і воду лить
і бачити і завше чути
як я твоє тобі болить
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.