ЗУПИНКА У ЛІСІ ЗАСНІЖЕНИМ ВЕЧОРОМ
Чиї ліси це, знаю я —
В селі господар і здаля
Не бачить він, як я дивлюсь
На снігом вкутане гілля.
Конячці дивним я здаюсь,
Бо серед лісу став чомусь;
Мороз льоди в ставу кує,
І вечір вже, а я барюсь.
Вона дзвіночком знак дає,
Тут, мабуть, десь помилка є,
І знов свист вітру тишу рушить,
Танок сніжинок знов снує.
Глибини лісу манять душу,
Але я слова не порушу,
Ще довгі милі їхать мушу,
Ще довгі милі їхать мушу.
STOPPING BY WOODS ON A SNOWY EVENING
Whose woods these are I think I know.
His house is in the village, though;
He will not see me stopping here
To watch his woods fill up with snow.
My little horse must think it queer
To stop without a farmhouse near
Between the woods and frozen lake
The darkest evening of the year.
He gives his harness bells a shake
To ask if there is some mistake.
The only other sound's the sweep
Of easy wind and downy flake.
The woods are lovely, dark, and deep,
But I have promises to keep,
And miles to go before I sleep,
And miles to go before I sleep.
***
© Переклад Валерія Кикоть. Всі права застережені.