НА ЗАНЕДБАНОМУ КЛАДОВИЩІ
Живі ще інколи ідуть
На бур’яном укритий схил,
Їх ваблять написи могил;
Та мертвих більше не несуть.
Говорять рими на плиті:
«Тут завтра лишаться всі ті,
Хто нині має на меті
Лиш поблукать на самоті».
Віщує смерть гранітний вірш,
Та помічає він все більш,
Що мертві в дім не йдуть низький.
Чого злякався рід людський?
Було б неважко змудрувати
І каменям сказати: «Ні,
Не будуть люди вже вмирати».
Вони б повірили брехні.
IN A DISUSED GRAVEYARD
The living come with grassy tread
To read the gravestones on the hill;
The graveyard draws the living still,
But never anymore the dead.
The verses in it say and say:
«The ones who living come today
To read the stones and go away
Tomorrow dead will come to stay».
So sure of death the marbles rhyme,
Yet can't help marking all the time
How no one dead will seem to come.
What is it men are shrinking from?
It would be easy to be clever
And tell the stones: Men hate to die
And have stopped dying now forever.
I think they would believe the lie.
***
© Переклад Валерія Кикоть. Всі права застережені.