Валерій КИКОТЬ

* * *

синє море
білий парус
далі гори
розіслались
на вершинах
хмари сиві
задрімали
ми на березі
щасливі
спочивали
м’язи втомою
налиті
мов свинцем
мозок млявий
обдувало
вітерцем
сонце промені
на хвилях
розіклало
срібним блиском
воно думку
спонукало
що не в силі
ми збагнути
допуття
скільки радощів
дарує
нам життя

***