Валерій КИКОТЬ

СМЕРТЬ

Хто відчував залізний холод
Від доторку її руки,
В очах у неї бачив голод —
Свої непрожиті роки,
Хто окидав прощальним зором
Довкіл квітуюче життя,
Той не реве телячим хором:
«У чому смисл цього буття?»

***

© Валерій Кикоть. Всі права застережені.