* * *
Останній птах уже вістує
Прощальну пісню на льоту,
І осінь літові лаштує
На спочин ковдру золоту.
Тумани сиві вже розсілись
Понад ставами й на горі,
А ми все так і не зустрілись
О цій задумливій порі.
Примхлива доля-лиходія
Все віддаляє світлу мить,
Але нескорена надія
Вогнем калиновим горить.
***
© Валерій Кикоть. Всі права застережені.