МОНОЛОГ
Наодинці з небом і травою
Все чекаєш і усе малієш
Сині ріки згорнено в сувої
Доти як весна не звеселіє
Яблука в садах усе гучніше
Падають. І крижаніє далеч
Хтось іде. Хода все ближче й ближче
Це до тебе. Альбо заблукали
І світанки вже не надто ранні
Скоро може бути й снігоцвіту
Тут багато сонця і мовчання
Навіть забувається що цвинтар
Серце вічно спокою просило
І тепер коли ще хто приходить
Жаль буває що немає сили
Обійти маленької господи.
***
© Катерина Калитко. Всі права застережені.