З СУТО ЖІНОЧОГО
Я маю право забути цей дім
спускатися сходами в темнім під’їзді
Я вийду на вулицю
і вгорі між будівель старого Подолу
спостерігатиму
наближення грози
Я маю право не повертатися
якщо мені тоскно і холодно
і солоно в горлі
( сльози чи кров? )
Це вітер мете аличеві пелюстки
Я лічитиму кроки
від ринви до ринви
і на ходу поправлятиму зачіску
Шкірою підуть сироти
від бажання побігти назад
а може від
глибоко тамованого в серці
патріотичного запалу
Кому яка власне справа
допоки мою біографію
не друкують в підручниках
я маю право
робити дурниці.
***
© Катерина Калитко. Всі права застережені.