Катерина КАЛИТКО

* * *

Приходиш у музику тихо неначе не вперше
І так несміливо неначе ти винен у чім
У річці у синій на рибу розставлено верші
Та риба не йде і рибалки не йдуть
До свічі
Чекаю в кімнаті де меблі ще пахнуть смолою
Де досі мільйонно тебе відбивають шибки
І ділиться вечір надвоє
іще раз надвоє
Аж ось ти приходиш іще не надпитий ніким
Ми замкнені в плоті ми тут силоміць обретенні
В цеберку вода – прохолодна любов до людей
А нитка злотава виблискує на веретені
Ти плачеш і молишся
доля нам щедро пряде
Ти вмів помирати але воскресати не легше
Ти вчився вертатися вкотре
вертатись туди
Де в річці у синій на рибу розставлено верші
І музика срібним туманом повзе од води.

***

© Катерина Калитко. Всі права застережені.