* * *
Що більше легенда чи дійсність?
до Божих дверей ще обом не близько
то коло Дорошенкових б’є копитом
кінь отамана Сірка
— все одно що по смерть
які і тисячі років тому віддали чолом одне одному
козацькі батьки
— що скажеш пане-брате?
— за порогами тебе вітають гетьмане
і навчили мене діди тобі сказати
що зайшла твоя зоря
світло є ще а зорі вже нема
проте й нема козака
якому можна було б твою булаву передати
поклади її в ноги запорожському козацтву
воно мудріше за короля
за московського царя
а вже що за турецького султана
то й слова жаль
а з’явиться козак той
то пошанує його Запорожжя
і може доля ще всміхнеться Україні
і свиснула Дорошенка шабля
з-під лоба важко Сірко глянув
об той погляд кресонула шабля
і ще раз не звелася
зронив голову Дорошенко у долину
“і заплакав Дорошенко як та я дитина”
і поклав булаву Сіркові до скрині
і вийшли з хати брати-козаки
з хати вийшли а ввійшли у легенду
й стали коло порогів на березі Дніпра
й не бачачи ні світу ні Дніпра від сліз
що своїх що Сіркових
кинув гетьман булаву свою у Дніпро
ще й сьогодні українець, який живу душу має
коли підходить до Дніпра
чує булаву ту у Дніпрі
але ж Дніпро тече не тілько в Україні
але й на Небі!
2004
© Валерій Ілля. Всі права застережені.