Валерій ІЛЛЯ

* * *

всі горнята позбирала мати коло печі
а діти розкидано
квітка диму з люльки
лучить роки з далиною
сич гукає на весілля
зозуля на погреб
одчиня калина жили
щоби кров її текла у схололу пісню
а ікони шматками неба світять із покуття
а з них очі стіни хати розсуваються
ходіть гостоньки до хати
та над споришами
понад стріхою
понад Україною

***

© Валерій Ілля. Всі права застережені.