ОСІНЬ (VIII)
шепіт дощу на схололім лиці
де збирає осінь сльози у темні вирви
над якими тулять душу до безвіку журавлі
вертається слово потопельника назад
синім ковтком води у його горлі
а руки вербовими корчами з води
— як ся маєш поете?
***
© Валерій Ілля. Всі права застережені.