Валерій ІЛЛЯ

* * *

"… подлежали за их великие преступления
смертной казни, но из Высочайшего Ея
Императорского Величества матерняго
милосердия… осуждены на вечное содержание
в монастыре…"
Указ Ея Императорского Величества самодержцы
российской

“Ой принеси, та принеси, чорна галко, від
кошового вісти”

брав булаву до рук як тую дитину
чия мати держить свічку вже в руках холодних
та ще бачить хто її дитя бере на руки
порохами голову посипали діди
як старі орли заклекотали довкіл нього
— дай тобі боже лебединий вік а журавлиний крик
і вступились
як злетіли шапки у небо
плюнули гармати кров’ю у темряву історії
а у січовій церкві скалічілою десницею у січах
клав собі на груди Сонця Знак чернець
і молився у сльозах кривавих
— Господи врятуй від українців Україну
а з того світу рачки ліз під суче вим’я Катерини
перший погробовець Січі Галаган
виривши на Соловках для кошового яму
із закутків душі своєї випустив до неї тих щурів
що козацьке тіло рвали до кісток
і здригнулася душа нового самодержця
як побачив тую яму
— как муки невинно понесший проси чего хочешь
тиша всіх соловецьких дзвонів
цілувала ноги кошовому
— мені нічого не треба
— добре батьку добре
загуло із-під землі від Соловків аж до лиману
— возьми генеральськое званье обратно й поместья
— в моїх селах кріпаків-рабів не було зроду
генеральськеє ж не личить козакові
а чи гетьман чи будь-хто з панів-братів найменших
на суд Божий йдуть у скривавленій сорочці
я ж — із їхнього коша
— разве ты не хочешь почить в бозе
на родной своей Украйне
— на землі нема нігде вже України
у тюрмі помру
хай і прах мій буде в’язнем
і душі моїй нігде не буде упокою
поки не прийдуть сюди козацькії нащадки
по мій прах

1988