Валерій ІЛЛЯ

* * *

“Твій батько повернувся до частини після важких
поранень під Пантікопеєм, відмовився від посади
викладача у танковому училищі під Самаркандом,
а прибувши на фронт, — від посади ад’ютанта при
маршалі. Після Берлінської битви помер від ран”.
З розповіді однополчанина

спалахувало у присмерку очей старих греків
мерехтіння сивого кристалу солі який засвітився ще тоді
коли не було ще ні русявого пелазга ні грека грака
як твоя хрещена Деспіна Елефтеріаді
умовила правити тобі за крижно хвилю
де виринали з удовиних спогадів дельфіни
і душі тих рибалок що забрало море
а тепер пускало глянути на балаклавський берег
на якому тисячоліттями на них чекали жінки у чорному
де на гребінь розгойданої борою1 хвилі
злітав не торкаючись води корабель
з мертвою командою що вдивлялася вдалеч
де здиблені коні атлантів
не здолівши донести гіркий тягар допотопних віків
аби новому світові не конати у вогні
падали у прірву
на дні якої конало закінчення Платонового діалогу “Крітій”

як я радів коли до сусідських дворів
верталися з війни батьки
як предивно пахли їхні шинелі й рипучі ремінці
які великі сльози я ковтав у бур’янах затиснувши в долоньці
іздалеку принесену сирітську ту цукерку
але коли я заздрив то хай мій син переживе що я!

я тільки так дивися на ту дорогу з поля у село
що мабуть їй було не легше ніж мені
ще й досі стоїть моя душа при тій дорозі сиротою
я шукав тебе батьку в усіх світанках над морем
а знаходив лиш у скаргах чайок
над скелею куди приходив із матір’ю ти слухать
як старий грек у пісні
лелечим голосом із-за моря когось кличе
і вітер дзвенів як бузькі2 у сивому його волоссі
і плакав ти повернувши до моря лице
і калиною стояла коло тебе мати

в безвічнім імені нашого роду
живий кінь українського степу
б’є копитом перед троянським конем
чий дерев’яний голос озвучує старогрецьку
в нашому імені Іллюс вічне падіння Трої
де в присмерку вічнім Гори Сонця — Ілліону
зміїться дорійське закінчення “с”
до слова “божественного пелазга”
в якому Ілля — Ілия було уособленням Сонця

з якимось побожним ляком
обминаю твою мову батьку
аби коло двох Матерів не зробити душу свою
багатою сиротою

1986

© Валерій Ілля. Всі права застережені.