ДУЖЕ ШВИДКО ЇДУЧИ МІСЯЧНОЇ НОЧІ
душа заскочена місячним болем нічних доріг
які стеляться у широко розчинені
майже застиглі очі
ніхто ніхто не збудить темних зпоночілих сіл
народу що вмирає
нікого нікого немає на землі цій у тебе
он тільки за пагорбом отим калина
1985
© Валерій Ілля. Всі права застережені.