Валерій ІЛЛЯ

ВЕЧІР (IV)

над отарами смутку
полинові крила склались у згірклу мить
коли порожніми стають всі вірші
у очах що ширяться сльози ані мачини
і лагідно гукає із калини смерть
та раптом знов почув зозулю!

1985