ЧЕХОНТЕ
Це для когось пункт доконечний,
пересилка, кубло злодюг.
Нотував Антоша підвечір:
“Ось вже й Харків. Нарешті юг”.
Арештантики, ярошенко
у столипіні. Всюди жизнь.
Зачиняються двері скоренько,
вирушає експрес-режим.
Звично мружаться пасажири,
ранком — зельтерська, сплін, бодун.
На плятформі під “три-чотири”
повантажили лантух дум.
Крики, зойки, курортні псальми,
вирушає кобзарський з’їзд.
Харк і харків. І люд вокзальний
біляші білозубо їсть.
Це для когось малюнка млява,
де ж узяти жваву й нову?
Знову липнеш до ґрат: “Дай глянуть!
Дай поглянуть, як я живу…”
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.