МАРТІН
чому ми залишаємось в провінції
навіщо спостерігаємо ляндшафт
в якому вечір повен вітру по вінця
в якому ранком ні телефонів ні авт
в якому вітер живе телеграмою з півночі
в якому вечір живе в тобі кілька днів
в якому ти живеш гребінчиком півнячим
в якому не живе анаїс нін
що ми заливаємо в провінції
навіщо спогадуємо про ляндшафт
на кожній вирваній у вітра сторінці
біля кожної другої з невиритих шахт
в якій ані вітер північний вже не замешкає
в якій навіть вечір не спочине на мить
в якій шахтарі не зачовгають меютами
те що під ранок тобі болить
тому не залишає нас провінція
що тягнемо за собою її ляндшафт
зважений до унцій заміряний до інчів
звалений в готелі до однієї з шаф
в якій вечорами буває так затишно
в якій навіть вітер шепоче про мир
в якій задихається проміном райдужним
півень з гребінчиком набакир
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.