ЖЗЛ
Життя марнуєш на життя:
багато всього.
І напочатку тих звитяг —
до бога.
А потім вужчає розлив,
і все, що треба —
аби той вітер не звалив,
не трісли ребра.
А потім лишиться ковток:
рахуєш кожен.
Без неї ти (уже ніхто)
не можеш.
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.