ВСЕ РОЗУМНЕ
Хочеться сісти за стіл,
крихти змахнути долу,
і мовити голосом кволим
про речі буденні й прості.
Про те, що нема олії
і хліб продають глевкий.
Що ловкі такі голубки
в книжці художниці Лії.
А потім замовкнути враз
і слухать, як виє чайник,
згадавши про те звичайне
море теплих образ.
І вухо спіймає ритм
таємного, злого мотиву.
І серце вже стигле — о, диво! —
тонесенько знов горить.
09. 1987.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.