КРАЙНЕБО
Про падаючу зірку розкажу,
ти вмостишся близенько біля неї
і кутиком дешевої камеї
відкреслиш у майбутнього межу.
І знову вона ляже навпаки:
мені — шматок найменшого нещастя,
у мене сухо, в тебе дощик частий
змиває літо, звірів і птахів.
Малюючи буття і некохання,
я памятаю, що ти поруч десь,
і падаюча зірка знову жде
своєї долі негайно.
Лише тобі про неї розкажу
аж поки не згоріла ще, не впала.
Я знаю, що тобі цього замало,
і не пускаю за свою межу.
03. 1987.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.