З ВЕЧІРНІХ БЛУКАНЬ
Що ти — повія? Не повірю.
Бо в темряві я не впізнав,
як ти проходила повільно,
таємний кидаючи знак.
Що ти — повія! Та не вірю.
Ну, може, кооператив,
де ти, притягнута суспільно,
ще стримуєшся перед тим…
Що ти — поввія… Не зумію.
І я собі не признававсь.
А так натхненно,
тепло,
вміло
тієї ночі світ хитавсь.
11. 1987.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.