ДАУН
Проштрикнутий пипками грудей твоїх,
я висну безсило…
Одна з них — кантарія,
друга — єґоров,
зніміть мене, хлопця,
я прапором смерти ломлюсь в атмосфері,
питанням напруженим скнію:
чому я не сокіл, чому я літами
не вийшов у двері, а впав на сей пліт?
Цвяхований поглядом теплим Його,
схиляюсь направо,
а права нема,
наліво би в гречку, та гречно пішла,
тож висну собі отут-о,
зі світом на пару зсуваючись долу,
і наш Вседержитель не держить мене.
21.07.97.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.