Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО

ГЕРБА

осінь все відала чи вже скоро віддасть
ні не кінці там чи тіло своє довгошиє
але й не душу яку на рукав нам нашиє
ніби як наличку на міністерський кадастр
хоч геоґрафія в тому кадастрі паршива

в осінь заходиш як у самотнє кубло
охороняєш всі спогади від недосипу
міряєш поглядом позавіконну осику
і так задумливо вже розстібаючи зіппер
не розумієш куди поділось тепло

ні ще під ковдру залізти й чекати на ту
літеплу казку — не можна? хіба не можна?
можна звичайно алеж і звук тут кожний
тихий знайомий і водночас тривожний
знов нагадає хібащо про пустоту

а в порожнечі сусідські гуки самі
десь там знадвору і зсередини долі
ну а думки про літо якісь аж занадто кволі
їх би отак обережно в гербарій зимі
глянувши в очі стрункій наче смерть тополі

27.10

© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.