Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ

ДО ПАРХОМА

I

Aequam memento rebus in ardui
Servare mentem: non secus in bonis etc.

Horat. Lib. II. Od. 3*

Пархоме, в щасті не брикай!
В нудьзі притьмом не лізь до неба!
Людей питай, свій розум май!
Як не мудруй, — а вмерти треба!

Чи коротаєш вік в журбі,
Чи то, за поставцем горілки,
В шинку нарізують тобі
Цимбали, кобзи і сопілки;

Чи п’яний під тином хропеш,
Чи до господи лізеш рачки
І жінку макогоном б’єш,
Чи сам товчешся навкулачки, —

Ори і засівай лани,
Коси широкі перелоги,
І грошики за баштани
Лупи — та все одкинеш ноги!

Покинеш все: стіжки й скирти,
Всі ласощі, паслін, цибулю…
Загарба інший все, а ти
З’їси за гірку працю дулю!..

Чи соцьким батько твій в селі,
Чи сам на панщині працює, —
А смерть зрівняє всіх в землі:
Ні з ким, скажена, не жартує!..

“Чи чіт, чи лишка?..” — загука.
Ти крикнеш: “Чіт!..” — “Ба, брешеш, сину!” —
Озветься паплюга з кутка —
Та й зцупить з печі в домовину!

4 ноября 1827 г.

_________________________________
* Пам’ятай, що треба зберігати розум не тільки в злі, при лихих обставинах, але й в добрі (Горацій, кн. II, ода 3).

Джерело: П.П.Гулак-Артемовський. Твори. Київ, "Дніпро", 1978.