ДОСВІТОК
Ти — Любов, яка не знає зради… Ти?!
Я — Любов, яка не вміє зрадити.
(Чорне по білому, біле по чорному —
хто ж Тебе, серденько, нині пригорне?)
Я — оранжова свічка, ти — блакитна.
Я — необачна квітка, що хилиться — бачиш? —
до чистого твого вогню.
Ти — високе і рівне полум’я,
що спалює завиграшки.
Це — ним я сню?!
Ти — всі квіти й суцвіття світу,
ті — далекі й ці ось,
що на святешній картці…
Я — лиш ота біла смужечка,
що тулиться до Твоєї радості
(Ти можеш її покликати: Вітю!)
…Світає Любов,
що не може зрадити.
Дай, Боже, нам бути вогню сего вартими.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.