* * *
Коли зневіра серце крає
й полуда очі застила,
поглянь туди,
де небокраєм
скородить пращурів стріла.
Вона тебе прониже яро,
щоб дух ніколи не згасав —
і скресне вірністю флояра
в твоїх обіймах!
То краса
звідчаєно впаде на груди,
де б’ється голосна зоря,
аби одлунитися
людям
надією, що не згоря.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.