НА ЮВІЛЕЙ КОБЗАРЯ
Миколі Литвину
Святий Микола зна свої права,
тому до Тебе Він прихильний втричі.
Тож не зважай, що срібна голова, -
то сяє серце, викохане в Трійці.
Твій славний рід свій здобував мотив,
торуючи шляхи по всій країні
не задля воцаріння глупоти —
задля Краси, що в пісні України.
Ти українську душу прихистив
у серці, замордованім без міри
байдужжям людським, змієм гіркоти,
що б’є у кобзу жалами зневіри.
Проте козацькій музі не страшний
пекельний цей перепотоп зміїний.
І навіть найпрестижніший аршин
не зміряє у тобі України!
…Цей ювілей — не просто привілей.
Сприймай його, як чесну нагороду
за те, що потрудився для людей
в ім’я свого великого народу.
Тримайсь, Миколо! Встоїмо і ми,
якщо твоя не схибиться десниця!
…Лишень тоді й постанемо людьми,
коли життя Христом благословиться.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.